1Феофан (Єлезар) Прокопович (1681-1736) -
теолог, письменник, поет, математик, ректор Києво-Могилянської академії (1710-1716р.). З 1725р. призначений російським імператором Петром І - архієпископом новгородським
і, після смерту патріарха Стефана Яворницького, першим членом синоду, фактичним главою Російської православної церкви.
Єлезар Церейський (Прокопович, по матері ) народився у Києві в родині крамаря.
Після смерті батька й матері його опікуном став дядько Феофан Прокопович, намісник
київського Братського Богоявленського монастиря, професор і ректор Києво-Могилянського
колегіуму (Києво-Могилянської академії), який віддав його вчитись до
Києво-Могилянського колегіуму. По закінчинні академії, продовжує навчання у Володимир-Волинському
уніатському колегіуму, живе у базиліянському монастирі, де приймає унію й постригається
у ченці під іменем Єлисея, згодом продовжує навчання у Римській католицькій академії
св. Афанасія. У 1701р залишає Рим, не закінчивши повного курсу академії, деякий
час студіює в місті Галле, де знайомиться протестанством. В 1704р. повертається
в Почаївський монастир, де зрікається католицької віри, проходить епітимію і постригається
у православні ченці, прийнявши ім'я Феофана в пам'ять про свого
дядька. З 1705р викладав риторику, піїтику та філософію у Києво-Могилянському
колегіумі. За 10 років, стає ректором Києво-Могилянської академії і професором
богослов'я. Водночас він - ігумен Братського монастиря.
У 1716р. за бажанням Петра I, Прокопович переїжджає до Петербурга - єпископ псковський
і нарвський (1718р.). З 1725р. Прокоповича призначено архієпископом новгородським
і першим членом синоду, фактичним главою Російської православної церкви.
Помер у Новгороді, похований у новгородському Софійському соборі.
