Александр Вертинский

Київський Словарь
Кияни
Великі кияни Олександр Вертинський ¹
Великі Кияни

Будинок в якому провів перші роки життя Одександр Вертинський
вулиця Короленка, 43
(вул Велика Володимирська, вул. Володимирська, 43)

Перша київська гімназія
Бібіковський бульвар
(бул. Тараса Шевченка, 14)

пам'ятник Одександру Вертинському в образі "п'єро" (2019р.)
на розі вулиць Андріївський Узвіз та Боричів Тік

На відкритті пам'ятника актору, український співак Ель Кравчук, виконував пісні Вертинського

¹ Олександр Миколайович Вертинський (1889-1957) - актор, автор і виконавець пісень та романсів.
Народився у Києві: "Я вырос на берегах Днепра, этой богатой, привольной, цветущей земли, которой нет равной в мире! Я – киевлянин. Вот тут, недалеко, против Золотоворотского садика, в доме № 43 по улице Короленко, бывшей Большой Владимирской, – я родился. Каждый камень этого города – я знаю. Каждый каштан – был при мне еще юношей, а теперь он высокий, кудрявый, раскидистый красавец-мужчина! И в ветвях его поют соловьи!".

З 5 років залишився круглим сиротою, жив у тітки (по батьку) на Фундуклєєвській вулиці (будинок Димко, будинок Лучинського).
Навчався спочатку в 1-й гімназії, потім в 4-й , але не заківчив, бо навчання заважало його захопленню театром та лицедійству, жив богемним життям. з 1912р. виїхав підкорювати Світ ( Москва, Пітер, Одеса, еміграція 1919-1943, повернення до Росії вже визнаним співаком і кумиром).

Послухати пісню Вертинського : танго "Магнолія"

За несколько лет до смерти судьба привела Вертинского в родной город – город его детства. Здесь, на киностудии "им. Довженко", он снялся в двух фильмах: "Пламя гнева" (1955) (режиссер Т.В.Левчук) и "Кровавый рассвет" (1956) (режиссер А.Швачко). - "Совсем не важно, как я сыграл свои роли в этом фильме! Не мне об этом судить! Но важно то, что сыграл я их на украинском языке. Вот этим я горжусь… "
Тогда-же Вертинский пишет стихотворение:

Киев - Родина нежная,
Звучавшая мне во сне,
Юность моя мятежная,
Наконец ты вернулась мне!

Я готов целовать твои улицы,
Прижиматься к твоим площадям,
Я уже постарел, ссутулился,
Потерял уже счет годам…

А твои каштаны дремучие,
Паникадила весны -
Все цветут, как и прежде могучие,
Берегут мои детские сны.

Я хожу по родному городу,
Как по кладбищу юных дней,
Каждый камень я помню смолоду,
Каждый куст - вырастал при мне.

Здесь тогда торговали мороженным,
А налево - была каланча…
Пожалей меня, Господи, Боже мой!..
Догорает моя свеча!..