Крещатик

Київський словник
Пам'ятники Київа
Майдан Незалежності Сталінський ампір
Хрещатик ¹

Будинки на Хрещатику (непарна сторона - житлові будинки)
вул Хрещатик,

початок руйнування Хрещатика
вібух перших радянськіж радіофугасів
окупований Київ, 24 вересня 1941р.

Таким був Хрещатик у 1943 році

Хрещатик сьогодні (2019р.)

скульптурні прикраси будинків на Хрещатику (фото 1950-х років)
вул Хрещатик,

на Хрещатику у 1950-ті роки

на Хрещатику у 1960-ті роки

на Хрещатику у 1970-ті роки

План реконструкції Хрещатика (1947-1958),
чорний колір - нові будинки.

Будинки на Хрещатику (парна сторона - установи)
Міська рада
вул Хрещатик,

Майдан Незалежності

Хрещатик від будинку №25

Київ в мініатюрі

вул. Михайла Грушевського, 4 (Європейська площа)

Архітектурні форми періоду сталінізму

Забудова району ДВРЗ
вул. Алма-Атинська,

Житловий будинок на Татарці
вул. Нагірна, 8

Київський коледж зв'язку
вул. Леонтовича, 11

Житловий будинок на Печерську
вул. Гусовського, 17/1

Житловий будинок на Печерську
вул. Кловський узвіз, 17

Житловий будинок на Печерську
вул. Институтська, 10/1

Житловий будинок на Шулявці
просп. Перемоги, 45

¹ На теренах СРСР, в період 1932-1955р., дозволялося будувати тільки в одному архітектурному стилі, який згодом прозвали "сталінським ампіром". Зведені в цьому стилі величезні будинки з колонами, ліпниною і скульптурами могли і повинні були прославити в століттях торжество комуністичної імперії. В щент зруйнований Хрещатик почали відроджувати відразу по закінченню Другої Світової Війни. Саме на Хрещатику сталінський ампір набув неповторної краси.
Першими, на непарній стороні Хрещатика, були запроектовані будинки №13-17, об'єднані спільним композиційно-стильовим вирішенням. У композицію комплексу був включений старий будинок пасажу № 15, добудований вхідною частиною з крупномасштабним арочним проїздом у вигляді тріумфальної арки, її фланкували круглі гранітні напівколони-постаменти зі скульптурними групами. Праворуч входу скульптори розмістили зображення колгоспниці і колгоспника зі снопом. Ліворуч - фігури двох робітників-метробудівців із рейкою. Ці роботи відрізнялися художнім рівнем від масових прикладів. Невипадково, автори робіт М.Вронський та О.Олійник вже у 1951 році отримали державну премію СРСР.
У 1998 році, під час останньої реконструкції Хрещатика, скульптури була обстежена бригадою промислового альпінізму фірми «Фірн» і визнана аварійною. Для демонтажу і реставрації фігури зняли у тому ж році і на сьогодні їх місцезнаходження невідоме.
У 1953 році закінчили будівництво наступних в ряду забудов житлових будинків №№ 23 і 27 (архітектори Малиновський О.І., Власов О.В., конструктор Скачков І.А.).
Будинок під № 25 , що зводився як житловий для Академії наук УРСР, було закінчено у 1954 році, архітектори Добровольський А.В., Малиновський О.І., Петрушенко П.П.
"Будинок Міністерства лісового господарства УРСР" (Хрещатик, 30) був зведений у 1953 році за проектом О.Власова та О.Захарова у досить стриманих архітектурних формах, без використання скульптури.
Одним з останніх, у 1958 році був закінчений "Будинок зв'язку" для розміщення головпоштампту та телеграфу (Хрещатик, 22). Проект виконали архітектори Б.І.Приймак, В.Є.Ладний, З.Г.Хлєбнікова, Г.М.Слуцький.

Радянське керівництво на чолі зі Сталіним, зазнавши поразки на початку німецько-радянської війни (Київ був зданий 19 вересня 1941р.), вдалося до застосування тактики "спаленої землі".
Німецькі сапери тільки з будівлі Музею Леніна (Будинок вчителя) вилучили близько трьох тонн тринітротолуолу разом із радіокерованими мінами Ф-10. Однак не все вдалося розмінувати. 24 вересня 1941р. на Хрещатику пролунав вибух, підірвали "Дитячий світ" і колишню кондитерську на вул. Хрещатик, 27-28/2, де розміщувалися штаб 454-ї охоронної дивізії і пункт приймання від населення радіоприймачів і протигазів.
"Перший вибух хмарою диму затьмарив ясний день. Полум’я охопило крамницю "Дитячий Світ", яка містилась на розі Прорізної вулиці та Хрещатику. З цього почалося. Вибух чергувався за вибухом. Пожежа поширювалась уверх по Прорізній вулиці і перекинулась на обидва боки Хрещатика. Вночі кияни спостерігали велику криваву заграву, яка не вщухала, а невпинно розросталася. Більшовики зруйнували водогін. Пожежу гасити було неможливо. В той час вогонь був господарем - він жер і знищував будинок за будинком. Згоріло п’ять найкращих кінотеатрів, театр юного глядача, театр КОВО, радіотеатр, консерваторія та музична школа, центральний поштамт, будинок міськради, два найбільших універмаги, п’ять найкращих ресторанів та кафе, цирк, міський ломбард, п’ять найбільших готелів ("Континенталь", "Савой", "Грандотель"... ), центральна міська залізнична станція (квиткові каси), будинок архітектора та вчених, два пасажі, друкарня, восьма взуттєва фабрика, середня школа, понад 100 найкращих крамниць. Загинуло багато бібліотек, цікавих документів, коштовних речей. Наприклад, в Київській консерваторії згорів великий орган і щось 200 роялів і піаніно"