Григорович Д. П.

Київський Словарь
Кияни
Великі кияни Дмитро Григорович ¹
Великі Кияни

нагрудный знак Киевского общества воздухоплавателей

інженер-конструктор гідролітаків Дмитро Григорович

нагрудный знак летчика императорского воздушного флота России

гідролітак М-9

знак військового льотчика Російської імперії

гідролітаки конструкції Григоровича

гарматній винищувач "И-Z"

Григорович - очільник ЦКБ
фото 1934р.

радянський винищувач "И-5"

могила Д. П. Григоровича
Новодівоче кладовище

Д. П. Григорович

гідролітак Григоровича М-15 дбайліво зберігається у Польщі

¹ Григорович Дмитро Павлович (1883-1938) - киянин, авіаконструктор, творець першого гідроплану.
Закінчив Київське реальне училище, навчався у КПІ - там він почав відвідувати повітроплавний гурток. Перший біплан Г1 з двигуном "Анзані" потужністю 25кс Григорович побудував з бамбука (1910. ) Федір Терещенко, "однокашник" Григоровича, запросив його до співпраці, невдовзі на світ з'явилися два їхні спільні спортивні аероплани - Г2 і Г3. Конструктором і основним виконавцем усіх робіт був Дмитро Григорович, меценатом - Федір Терещенко.

Мріючи про літаючи човни, Григорович їде до Петербургу (1911р.). З собою він перевіз з Києва один зі своїх літаків і здійснив на нім декілька вдалих польотів на Комендантському аеродромі. Їх свідком став Сергій Щетінін, засновник першого в російській імперії авіабудівного заводу "Перше Російське товариство повітроплавання С.С.Щетініна і Ко", саме Щетінін запросив молодого інженера , на посаду керуючого і технічного директора його заводу. Майже відразу молодий конструктор почав працювати над гідролітаком М1, М2, М4. (морський-1, 2, 4). Вдалою була конструкція двомістного М-5 (1915). Морський розвідник-бомбардувальник М-9, М-15 (1916) випускався до 1924р. Гідролітаки Григоровича за проектами, які продав за кордон Тимчасовий уряд Росії, вироблялися в США, Великій Британії, Італії та Франції.

За радянської влади завод Щетініна приватизували в "Красный летчик", а Григорович очолив "Отдел морского исследовательского самолетостроения". Перша волна репресій "накрила" Григоровича у 1928р. За гратами Григоровичу та його "подєльнику по Промпартії" Полікарпову запропонували на доказ їх відданості ВКПб за рік сворити найкращий, на той час, винищувац у світі. І вони зробили цей винищувач ("И-5") і отримали свободу - Григорович очолив ЦКБ а Полікарпов ОКБ. Наступні роки ОКБ Полікарпова випускало один на одним найкращі кулеметні винищувачи (И-16, И-153), а ЦКБ Григоровича намагалися створити гарматний винищувач ("И-зет", "ИП"), але запланована гармата на той час так і не була створена. Журавель залишився у небі, проект закрили, Григоровича звільнили, у 1938р. він раптово помер. Похований у Москві на Новодівочому кладовищі.